Марія Оркіш, яку близькі лагідно називали пані Муркою, присвятила своє життя підтримці людей з інвалідністю та захисту їхньої гідності. Її досвід, щедрість і підтримка стали важливою частиною історії становлення Центру «Джерело» у Львові.
Пішла з життя Марія Оркіш — польська педагогиня, громадська діячка та багаторічна приятелька Центру «Джерело». Її знайомство з командою Центру розпочалося у 1994 році й переросло в багаторічну співпрацю, яка допомогла «Джерелу» розвивати нові підходи до навчання та реабілітації дітей з інвалідністю.
Про знайомство з пані Марією та її внесок у становлення Центру згадує Мирослав Николаєв, співзасновник «Джерела».
У 1994 році невелика делегація зі Львова вперше відвідала спеціальну школу для дітей із комплексними порушеннями розвитку в Кракові, яку тоді очолювала пані Марія. До неї увійшли Микола Сварник із сином Андрійком, Зеня Кушпета та Мирослав Николаєв. Одним із завдань поїздки було налагодити співпрацю між реабілітаційними осередками Кракова та Львова.
На той час «Джерело» лише розпочинало свою роботу. Команда шукала досвідчених колег, які могли б поділитися знаннями та допомогти розвивати послуги для дітей з інвалідністю.
«У пані Мурці ми знайшли людину, в якій глибоке людинолюбство поєднувалося з великим професійним досвідом і щирим бажанням допомогти», — згадує Мирослав Николаєв.
Допомогла «Джерелу» зробити перші кроки
З першої зустрічі розпочалася співпраця між львівським «Джерелом» і польськими колегами. Вона була особливо важливою в перші роки роботи Центру, коли команда ще набувала досвіду допомоги дітям із дитячим церебральним паралічем.
Пані Марія та її колеги запрошували українських фахівців до Кракова, знайомили їх із підходами до навчання й реабілітації дітей, ділилися практичними методами роботи. Пані Марія також передавала педагогічні та реабілітаційні посібники, методичні матеріали й ділилася власним досвідом управління закладом.
Для команди «Джерела» це була можливість вчитися в колег, переймати їхній досвід і застосовувати нові знання у щоденній роботі з дітьми та родинами.
Відкритість до інших і готовність допомагати були важливою частиною життя пані Марії. Свого часу вона зустріла людей з інтелектуальною інвалідністю і відтоді присвятила професійну діяльність захисту їхньої гідності та права бути повноправними членами суспільства.
Життя, присвячене людям з інвалідністю
Марія Оркіш була однією з тих, хто розвивав спільноти «Віра і Світло» в Польщі у 1980-х роках. Вона також стала ініціаторкою створення та співзасновницею Християнського товариства осіб з інвалідністю, їхніх родин і друзів «Ognisko» («Вогнище»). Із 1992 року впродовж 30 років обіймала посаду віцепрезидентки товариства.
У 1990 році пані Марія заснувала й очолила школу для дітей із комплексними порушеннями розвитку на алеї Диґасінського в Кракові. Саме цей заклад відвідала львівська делегація у 1994 році.
У 1998 році вона стала співзасновницею фонду «Школа без бар’єрів». У 2010 році її відзначили Орденом Усмішки — нагородою, якою діти вшановують людей, що приносять їм радість і підтримку.
Її справа продовжує жити в «Джерелі»
Становлення «Джерела» у 1990-х і 2000-х роках як осередку нових підходів до допомоги дітям з інвалідністю в Україні значною мірою відбулося завдяки підтримці польських колег. Особливе місце серед них посідала пані Марія Оркіш.
Для команди Центру вона була не лише досвідченою фахівчинею, а й людиною, яка щедро ділилася знаннями, підтримувала та допомагала повірити у власні сили.
«Згадуємо пані Мурку з глибокою вдячністю за її мудрість, щедрість серця та підтримку. Її справа продовжує жити в праці «Джерела», у знаннях і досвіді, які вона нам передала, та в добрі, яке завдяки їй отримали діти й родини», — зазначає Мирослав Николаєв.
Адміністрація та уся команда Центру «Джерело» висловлює співчуття рідним, близьким і всім, хто знав та любив Марію Оркіш. Світла пам’ять про пані Мурку, велику приятельку «Джерела» та України, назавжди залишиться в наших серцях.
