У день старту Міжнародної кампанії “16 днів протидії гендерно зумовленому насильству” Центр “Джерело” організував відкриту подію “Зніми рожеві окуляри”. Освітяни, медики, представники поліції й соціальних служб, а також ті, хто сам зазнав насильства говорили про те, з якими викликами стикаються щодня і як у Львові працює система допомоги.
“Не мовчіть”. Історія Ірини, яка втекла від насильства
“Через війну я була змушена втікати із Маріуполя до Львова. Спочатку все було добре: поруч сім’я, чоловік, дитина, але потім щось пішло не так”, – розповідає 36-річна Ірина, колишня військовослужбовиця.
За її словами, чоловік, який за нею також пішов на службу, згодом підсів на алкоголь і наркотики та почав її бити.
“Спочатку “списувала” на те, що на війні натерпівся всякого і зараз йому важко, але виявилось, що таким він був і до того. Після чергового сильного побиття я не витримала і викликала поліцію. Нам запропонували безпечне місце – прихисток Центру “Джерело”. Відтоді ми з донькою у безпеці”, – каже вона.
Ірина подала на розлучення, винаймає квартиру та почала займатись улюбленою справою – плете прикраси з бісеру. А зараз закликає інших жінок не боятись, не терпіти, не мовчати про насильство і не чекати, що чоловік зміниться, а відразу звертатись у поліцію.
Масштаб проблеми у Львівській громаді
Історія Ірини – на жаль, не поодинока. Від початку 2025 року філія по запобіганню та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі Центру “Джерело” надала допомогу близько 1900 людям, які постраждали від насильства. Понад 50 постраждалих жінок та жінок з дітьми отримали тимчасову допомогу у кризових кімнатах. Близько 30 постраждалих жінок та жінок з дітьми були поселені у соціальний прихисток, де отримували підтримку фахівців для відновлення та подолання кризи.
Часто люди не ідентифікують насильство як проблему – прикривають його словами “норма”, “любов” чи “сімейна справа”. Саме тому Центр “Джерело” у межах спільного проєкту із Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії реалізовує у Львівській громаді інформаційну кампанію “Зніми рожеві окуляри”.
Частиною цієї кампанії стала і відкрита подія, що відбулася у Львові 25 листопада – освітяни, медики, поліція, соціальні фахівці та постраждала жінка говорили, як система реагує на насильство та як підвищити чутливість суспільства до його проявів.
Як працює поліція: від реагування до кримінальної відповідальності
Інспекторка відділу зв’язків із громадськістю у Львівській області, старша лейтенантка поліції Наталія Сердюк, яка упродовж дев’яти років виїжджала на виклики та надавала першу допомогу постраждалим від насильства, зазначила, що реальна зміна щодо викликів, які пов’язані з насильством, почала діяти лише кілька років тому – після набуття чинності Закону “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Саме цей Закон деталізував поняття домашнього насильства та визначив відповідальність за його вчинення. У 2019 році систематичне домашнє насильство стало кримінальним злочином.
Керівниця сектору протидії домашньому насильству Львівського районного управління поліції Христина Оленич додала, що відтоді на виклики вперше почали виїжджати також мобільні групи.
“До цього жінки не розмежовували і навіть не розуміли, що є психологічне, фізичне, економічне і сексуальне насильство. Жінки зверталися тільки тоді, коли було явне фізичне насильство. Якщо при фізичному є видимі ознаки: синці, вирване волосся, то психологічне розпізнати набагато важче. Інколи сама постраждала того не розуміє, наприклад, її чоловік не б’є, але регулярно кричить, принижує, розмахує кулаками. У будь-якому випадку потрібно звертатись на 102”, – каже Христина Оленич.
Зі слів поліцейських, для визначення ступеню тілесного фізичного насильства проводять експертизу. Також використовують форму оцінки ризиків, зокрема, шляхом 27 запитань від поліцейського до постраждалої визначають рівень небезпеки.
Правоохоронці також стикаються із хибними страхами: жінки інколи бояться телефонувати, бо “разом з поліцією приїде ТЦК”. Буває і навпаки – коли жінки використовують цей аргумент, аби зупинити агресора.
Водночас звернень від чоловіків майже немає – спрацьовують стереотипні уявлення, мовляв, чоловіки сильні, вони не можуть плакати і скаржитись.
Алгоритм допомоги у Львові: від дзвінка – до прихистку
Начальниця відділу з питань сімейної політики управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Ірина Білокопита під час відкритої події пояснила, що в громаді вибудовано чіткий алгоритм дій – від інформування до опрацювання та допомоги:
“Ми контролюємо, боремось і запобігаємо. Дізнавшись про випадок насильства, забезпечуємо розгляд звернення упродовж доби і передаємо інформацію у відповідні служби”, – зазначила Ірина Білокопита.
Упродовж двох років допомогу постраждалим від домашнього насильства надає Центр “Джерело”, відколи тут запрацювала філія із запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі.
Керівниця Центру “Джерело” Зореслава Люльчак розповіла, що у структурі філії є три кризові кімнати та соціальний прихисток для постраждалих, куди можуть потрапити жінки, які зазнали насильства і які зареєстровані у Львівській громаді або є вутрішньо переселеною особою.
“У Центрі “Джерело” діє Гаряча лінія, куди можна зателефонувати стосовно себе чи розповісти про інших, щодо яких вчиняють насильство. Фахівці мобільної бригади реагують і виїжджають за повідомленнями, у тому числі від поліції”, – каже Зореслава Люльчак.
При тому, у кризових кімнатах жінки можуть перебувати до 10 днів. Якщо за цей час вирішити проблеми не вдається і ситуація не стабілізувалась, жінку поселяють у соціальний прихисток, де безкоштовно можна перебувати впродовж півроку. За цей час фахівці допомагають постраждалій знайти роботу, орендувати квартиру, отримати юридичний супровід тощо.
Керівниця філії по запобіганню та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі Центру “Джерело” Тетяна Федорчак додала, що у мобільній бригаді працює два психологи. Разом із фахівцем вони приїжджають до постраждалої упродовж доби і надають всю необхідну допомогу. Під час кризової ситуації їхня присутність дуже важлива.
“Мобільна бригада дає можливість вибору: їхати жінці у безпечне місце чи ні. Змусити ніхто не може, але коли бачимо реальну небезпеку її життю чи здоров’ю – забираємо. Більшість постраждалих таки їдуть, потім навіть дякують. Часто жінці достатньо трьох діб, щоб зрозуміти як діяти далі: повернутись до чоловіка, покинути його і розлучитись, поїхати до батьків”, – розповідає Тетяна Федорчак.
Вона також наголосила, що кривдниками бувають не лише чоловіки, а й діти або онуки.
Освіта: як запобігти булінгу і насильству
Під час другої частини зустрічі учасники говорили про розпізнавання насильства та превенцію.
Головна спеціалістка сектору позашкільної роботи та інклюзивного навчання управління розвитку освіти департаменту освіти і культури Орися Пецій згадала нещодавний випадок в одній зі шкіл Сихова, де після конфлікту між третьокласниками один з батьків почав стріляти в іншого тата з пневматичної зброї.
“Школа однозначно має бути місцем безпеки. Аби це було так, потрібно проводити більше просвітницької діяльності, частіше піднімати тему булінгу, – каже Орися Пецій. – Сьогодні у школах є різні конфлікти і скарги, як від самих дітей, так і від батьків, що їх дітей ображають, цькують, обзивають. Якщо цього не зупинити, це може перерости у щось більше – у відкрите насильство”.
З її слів, всі мають розуміти, що таке булінг, як він “виглядає” і які можуть бути наслідки. Психологи в школі проводять анкетування, розмови, але цього недостатньо. Має бути інформаційна кампанія у кожній школі.
Ірина Білокопита додала і нагадала: булінг – це теж насильство, від дитини до дитини. А оскільки змалку дитина ще не знає, що це таке, відповідно черпає поведінку від оточення і батьків.
Інфекціоністка 3-ої міської поліклініки Олена Проданчук навела власний приклад з дитинства, підсумовуючи тим, що всі образи, які дитина пережила у дитячі роки, залишаються на все життя.
“Нас у сім’ї троє. Старшого брата били по сідницях, і хоча він уже дорослий, досі має жаль. А нас із братом не били, але інколи бесідували так, що краще б били… Це теж морально важко”, – додала вона.
Кампанія “Зніми рожеві окуляри”: що вже зроблено
Щоб навчити суспільство загалом і дітей зокрема бачити те, що часто приховується за “нормою”, “любов’ю” чи “сімейною справою” та спонукати до звернення по допомогу, Центр соціальних послуг “Джерело” спільно з Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії із серпня 2025 року реалізують у Львівській громаді інформаційну кампанію “Зніми рожеві окуляри”.
Як зазначила керівниця відділення розвитку, комунікації та волонтерства Центру “Джерело” Юлія Осим, у Центрі розробили інтерактивні наліпки у формі окулярів, які вже є розміщені у вбиральнях шкіл Львівської громади і які допомагають дітям і дорослим замислитись над проявами насильства.
“Інформаційна кампанія “Зніми рожеві окуляри” – лише частина великої роботи. Крім наклейок, ми запустили зовнішню рекламу, фахівці Центру “Джерело” проводять тренінги для освітян, медиків і соціальних працівників, створили посібник “Тиша не захищає”. І це далеко не все. Плануємо масштабування – наліпки розмістимо також у вишах, поліклініках, торгово-розважальних центрах, автомобільних заправних станціях, а також у Ратуші та установах Львівської міської ради”, – зазначила Юлія Осим.
