«Так» для «Джерела». Чому свято Благовіщення є знаковим для спільноти

Датовано
25 Березня, 2026 9 хв

Історія Центру «Джерело» нерозривно пов’язана зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці — днем, який став символічною відправною точкою його народження. 

Із цією датою пов’язані щонайменше три засадничі події: саме на Благовіщення (за юліанським календарем), 7 квітня 1993 року, центр отримав перше приміщення — дві кімнати у садочку на вулиці Шафарика у Львові; рівно через рік, 7 квітня 1994 року, тодішній голова міста Василь Шпіцер підписав ухвалу про передання нового приміщення на проспекті Червоної Калини; а згодом каплицю центру було присвячено саме празнику Благовіщення.

Пропонуємо дізнатися детальніше про історію та знаковість свята для нашої спільноти на основі розмови з Мирославом Николаєвим, співзасновником «Джерела» та директором центру у 1993–2014 роках.

«Так! Давайте спробуємо»: знак Благовіщення, що став початком

У 90-х роках батьки дітей з інвалідністю, які шукали можливість створити простір для своїх дітей отримували численні відмови від різних дошкільних закладів. Переломним моментом став день 7 квітня 1993 року — свято Благовіщення, коли в садочку №172 на вулиці Шафарика вперше пролунала згода: “Так! Давайте спробуємо”. 

Цей день засновники сприймають як знаковий:

«Це був знак. Це Матір Божа, устами завідувачки пані Ярослави Головко, нам сказала: “Так! Давайте спробуємо”. І цей день Благовіщення  став благовістю для наших батьків і дітей», — ділиться пан Мирослав Николаєв. 

Саме з цих слів на Благовіщення ініціатива батьків та волонтерів, яка згодом переросла у створення Центру отримала свій перший простір у садочку на Шафарика. Надане приміщення, що складалося з двох кімнат потребувало повного облаштування: необхідно було знайти фахівців, вихователів і провести ремонтні роботи. Вже 17 грудня 1993 року, у день святого Миколая, його було освячено, після чого розпочалося надання послуг для дітей та молоді.

Від самого початку учасники ініціативи усвідомлювали потребу в духовному осередку — капличці. Ця ідея була реалізована згодом у новому приміщенні центру на проспекті Червоної Калини, 68А.

Каплиця серце будівлі та спільноти «Джерела»

Через рік влада міста передала недобудоване приміщення для будівництва центру «Джерело» на Сихові. Відповідну ухвалу підписав тодішній голова Василь Шпіцер на свято Благовіщення, 7 квітня 1994 року.  

Відтак постало питання розробки проєктної документації та здійснення повної реконструкції будівлі. На етапі проєктування виникли труднощі, пов’язані з відсутністю відповідних державних будівельних норм: у чинних ДБН не існувало категорії «реабілітаційний центр». Натомість були передбачені стандарти лише для шкіл, поліклінік і дошкільних закладів. Це ускладнювало процес формування функціонального простору. Окремим викликом стало включення до проєкту каплиці. Проєктанти зазначали, що подібний елемент не передбачений нормативною базою і не має усталених вимог до реалізації.

Попри це, керівництво центру наполягало на принциповій ідеї: каплиця має бути розташована в центрі будівлі. Задум передбачав, що простір каплиці стане духовним осердям, через яке проходитимуть усі, хто входить до закладу.

«Ідея була така: люди, які входять у центр, мають проходити через капличку. Вона не може бути десь збоку, в окремій кімнаті — вона має бути серцем простору», — зазначив пан Мирослав Николаєв.

Запроектували каплицю в тому місці, де вона є сьогодні компанія “Арніка” разом з архітектором волонтером та приятелем  з Канади — паном Володимиром Луцівим.

Підтримка Фундації імені Генрі Ноуена

Важливим етапом створення каплиці став один з візитів у березні 2002 року представників Фундації імені Генрі Ноуена з Нідерландів на чолі з паном Лаурентом Ноуен, які надали фінансову підтримку проєкту. Серед них головним фундатором був Лаурент Ноуен, рідний брат отця Генрі — голландського священика та одного з найвидатніших письменників-богословів нашого часу, який тривалий час жив та був духівником у спільноті для осіб з інвалідністю Лярш-Дейбрейк, що в Торонто.

Ще одна співзасновниця «Джерела» пані Зеня Кушпета познайомилася з паном Лаурентом у 1996 році під час похорону отця Генрі в Нідерландах. Саме тоді зародилися перші контакти та розпочалися розмови про підтримку «Джерела».

Відповідно до угоди каплиця повинна була бути зроблена за 8 місяців, від березня до жовтня 2002 року. 

«Як юрист з поважної родини юристів пан Лаурент поставив навіть точну годину освячення. Однією з умов фінансування було здійснення освячення каплиці 20 жовтня 2002 року о 10:00», — пригадує пан Мирослав Николаєв. 

Після підписання відповідної угоди будівельні та підготовчі роботи були завершені у визначені терміни. Освячення каплиці відбулося вчасно.

Освячення каплиці

Каплицю центру «Джерело» освятив Архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк у співслужіння пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Ореста Фредини та отця Василя Іваніва 20 жовтня 2002 року.

Про це засвідчує посвідчення митрополита Ігоря Возьняка про благословення каплиці від 6 квітня 2011 року: «… дня 20 жовтня 2002 року в приміщенні навчально-реабілітаційного центру «Джерела», що у м. Львові, пр. Червоної Калини, 86а, мною було звершено благословення каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці та залишено антимінс на престолі. »

Під час освячення всім учасникам роздавали пам’ятні образки:

Назва каплиці має символічне значення і безпосередньо пов’язана з подіями 7 квітня — свята Благовіщення, яке стало відправною точкою в історії створення центру «Джерело».

Іконостас і розписи

Мистецьке оформлення каплиці здійснювали українські митці. Ікони написав викладач студії іконопису Центру Родини при Фонді Святого Володимира пан Андрій Комарницький, а стінопис — пан Борис Яворський, викладач академії мистецтв, художник сакрального мистецтва. 

«Андрій Комарницький писав намісні ікони Христа і Богородиці, ікону Благовіщення на тетрапод… Всі ікони він писав у приміщенні однієї з груп будівлі «Джерела, там ще було не було опалення, але холод не перешкодив з’явитися цим іконам», — пригадує пан Мирослав.

Важливу роль у формуванні змістового наповнення розписів відіграла пані Зеня Кушпета, одна із співзасновниць Центру, яка також вболівала за духовний ріст спільноти та наповнення змістом не лише каплиці, а щоденної праці “Джерела”. У розписах присутні елементи, що відображають досвід людей з інвалідністю, зокрема зображення крісла колісного.

На стінах, поруч з ангелами, зображені діти на кріслах колісних, пейзажі Львова та ікони, пов’язані з життям Центру. Серед них — ікона Пресвятої Родини, адже Центр працює не лише з дітьми та молоддю, а з цілими родинами.

Пан Мирослав звертає увагу на незвичне зображення песика на стіні каплиці і каже дуже просто: «… бо діти люблять песиків». І пояснює, що ця тваринка, яка є домашньою улюбленицею багатьох дітей символізує повноту усієї родини, для якої працює «Джерело».

Особливий зміст мають образи ангелів, які ведуть і супроводжують дітей — незалежно від того, чи мають вони інвалідність. У сценах із львівськими краєвидами ангели також поруч зі своїми дітьми, зокрема й дітьми з інвалідністю.

Все це має ціль допомогти сім’ям прийняти дітей з інвалідністю. Показати що усі є з Богом дарованою гідністю і дозволяє зробити простір каплиці близьким, зрозумілим і відкритим для всіх відвідувачів.

Хоругва

У центрі композиції хоругви — сцена Благовіщення: Архангел Гавриїл і Пресвята Богородиця. Це момент зустрічі Божої ініціативи й людської відповіді  того самого «Так», через яке розпочинається історія спасіння. Марія тут постає як та, що приймає, довіряє і відкривається на Божу волю. 

Особливістю цієї хоругви є те, що ця класична євангельська сцена вміщена у дуже конкретний, «втілений» контекст — контекст життя людей з інвалідністю. Найсильнішим символом тут є колеса від крісла колісного, які стають частиною самої композиції. 

Хоругву «Джерела» освятив владика Богдан Дзюрах (сьогодні екзарх для українців греко-католиків у Німеччині та Скандинавії) у церкві Різдва Пресвятої Богородиці.  Після освячення урочиста процесія йшла хресним ходом від церкви Різдва до центру «Джерела».

Перший капелан

Капеланом центру від 14 липня 2011 року і до сьогодні є священник УГКЦ отець Олег Жаровський. 

«… іменую всечеснішого отця Олега Жаровського капеланом… на благу працю для Христової Церкви», — мовиться у тексті Декрету.

«Свято Благовіщення — це свято без якого не було б очікуваного Месії. Це свято подарувало нам Ісуса Христа. Цей день є сповненням надії і очікування усіх пророків і патріархів від гріхопадіння Адама, коли Господь нам обіцяє Месію і Спасителя», -— розповів капелан «Джерела»про глибоке значення цього Богородичного свята. 

Духовне життя каплиці сьогодні

Сьогодні каплиця є місцем регулярного духовного життя спільноти, яке поєднує богослужіння, катехизацію та живе спілкування. 

Зараз богослужіння здійснює духівник, священник УГКЦ о. Василь Тузяк.

Свята Літургія у каплиці звершується орієнтовно раз на місяць (без фіксованого дня), а за потреби — частіше. Окрім богослужінь, проводяться духовні зустрічі для різних груп: дорослих працівників майстерні, молоді та дітей, які готуються до Першої Сповіді та Урочистого Святого Причастя.

Запис трансляції празник Благовіщення Пресвятої Богородиці Центр Джерело 07.04.2021 за покликанням.

Важливою частиною життя каплиці є спільна молитва: учасники зустрічей мають можливість ділитися своїми наміреннями, разом молитися та отримувати духовний супровід. Для дітей передбачена також можливість індивідуального благословення або участі у Таїнстві Сповіді відповідно до їхньої готовності.

У каплиці звершуються також богослужіння у важливих життєвих обставинах, зокрема за померлих членів спільноти.

Зміст

Поділитись