Приїхати до колись знайомого, та вже призабутого міста й одразу опинитися просто неба – страшно навіть уявити. Саме так розпочалася львівська історія Гульнари. Перші ночі вона провела на вокзалі, аж доки хтось із перехожих не розповів про прихисток на вулиці Кирилівській. Тут їй допомогли відновити зір, підтримали у найважчі дні й подарували надію на новий початок.
Гульнара Огніста – одна з тих, кого війна, втрата рідних і хвороба змусили починати все з початку. Народжена в Росії, дитинство провела в Таджикистані, а більшу частину життя – у Львові та на Одещині. Мама таджичка, тато – українець. Нікого з них уже немає в живих. Останні 11 років проживала на Одещині, але коли не стало і рідного брата, жінка повернулась до Львова, де раніше жила понад 20 років, знала місто і мала знайомих. Щоправда, не мала даху над головою.
Проблеми із зором почались у жінки наприкінці 2022 року, коли тяжко працювала на польових роботах в Одеській області. Спочатку проявились проблеми на одному оці, згодом на другому. Залишившись майже без зору через катаракту, вона кілька днів провела на львівському вокзалі, чекаючи волонтерів. Самотужки не могла навіть зійти з вагона на перон – допомогли небайдужі. Саме тоді й дізналась про можливість звернутись у філію соціальної роботи з бездомними людьми Центру “Джерело”, де можна переночувати і тимчасово проживати.
“Я майже нічого не бачила, лише тіні. На правому оці була глибока катаракта, на лівому – слабша. Було страшно, бо не могла собі давати ради, а поруч не було нікого, хто б допоміг. Все старалась робити сама. Звернувшись на Кирилівську, мене відразу прийняли, виділили ліжко. Медбрат Володимир відразу взявся з’ясовувати, як мені можна допомогти”, – розповідає Гульнара. До речі, дуже гарною витонченою українською.
У медичному закладі жінку оглянув офтальмолог. Завдяки програмі медичних гарантій їй провели безоплатну операцію в офтальмологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні: видалили катаракту та імплантували кришталик. Зір на ліве око повернувся повністю. Праве – ще чекає на втручання.
“Я не вірила, коли знову побачила. Йшла до магазину, але все здавалося іншим – навіть розгубилась, довелось людей питати дорогу. Я ж до того орієнтувалась наосліп… Знайома продавчиня побачила мене, гукнула і зорієнтувала”, – згадує жінка.
Гульнара каже, що не звикла сидіти на місці. У минулому – кухарка-кондитерка, вона планує знову працювати – бодай продавчинею чи прибиральницею. Головне – бути корисною.
Зараз жінка не лише відновлює зір, а й допомагає іншим мешканцям філії на Кирилівській: виводить на прогулянку, підвозить у кріслі колісному, підтримує словом.
“Колись мені допомагали інші. Тепер я хочу допомагати. Якби не Кирилівська – не знаю, де б опинилась”, – каже вона.
Сьогодні Гульнара Огніста вже працевлаштувалась і робить перші кроки до самостійного життя. Попереду – ще одна операція, яка зможе повернути зір на друге око.
