У три роки Павлик пережив війну, евакуацію і перестав розмовляти. Поки тато воює, хлопчик з мамою знайшли прихисток і допомогу у Львові. Розповідаємо, які труднощі довелось пройти сім’ї і яку підтримку вони отримали від Центру “Джерело”.
Евакуація і новий дім у Львові
Павлику лише три з половиною роки, але він уже знає, що таке війна і втеча від небезпеки. Хлопчик народився у Торецьку, що на Донеччині. Коли йому було лише три місяці – їх разом із мамою Анастасією евакуювали потягом до Львова. Батько Павлика нині захищає Україну на фронті.
У Львові сім’я спочатку жила в школі, спали на підлозі. Згодом їх поселили у прихисток для жінок із дітьми. Нині вся родина – мама, син та важкохвора бабуся – мешкає в одній кімнаті гуртожитку.
“Чоловіка нещодавно мобілізували. З нами ще живе моя мама, в якої друга група інвалідності, є онкозахворювання. Вже кілька місяців вона перебуває у лікарні. Допомагати мені фактично нікому – я доглядаю і за дитиною, і за мамою. Добре, що є підтримка від фахівців Центру “Джерело”, – розповідає Анастасія Бурцева.
Зустріч із “Джерелом”
Про “Джерело” Анастасія дізналася від фахівчині із соціальної роботи Валентини Орос.
“З Валентиною познайомилась, коли подавала документи для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Вона відразу помітила, що в сина інклюзія – він гіперактивний, потребує допомоги та погано розмовляє. Тоді дала мені кілька буклетів з вичерпною інформацією про послуги, які надає Центр “Джерело”, і я зрозуміла, що треба звертатися”, – веде далі матір.
За словами жінки, син не розмовляє, має певні психологічні проблеми, хоча до того активно говорив чимало слів. Мабуть, перестав через те, що багато пережив на свій вік – спочатку вдома на Донеччині, потім у Києві, тепер у Львові.
“Коли ми тільки переїхали, дитина почала говорити, але після стресу перестала. Спершу навіть не відгукувався на своє ім’я, любив бути сам”, – каже Анастасія.
Зараз хлопчик вимовляє лише окремі слова. Лікарі підтвердили посттравматичний синдром, також є підозри на розлад дефіциту уваги та гіперактивності. Остаточний діагноз ще не визначений.
З Павликом уже рік займаються фахівці з раннього втручання у Центрі “Джерело”, хлопчик також відвідує психолога. Мама вже відзначає помітні зміни: хлопчик почав активно комунікувати, знає своє ім’я, усвідомлює, що він хлопчик.
Як “Джерело” допомагає сім’ї
За словами фахівчині із соціальної роботи Залізничного району Центру соціальних послуг та реабілітації “Джерело” Валентини Орос, упродовж року сім’я отримувала комплексну підтримку. Родині допомогли оформити документи, підготувати запити до різних служб, отримати статус дитини, постраждалої від війни, оформити для матері реєстрацію в центрі зайнятості, бабусі оформити допомогу ВПО, зареєструвати Павлика у спеціалізований садок та на обстеження.
“У жовтні Павлик пройшов комплексне оцінювання в лікарні Святого Миколая. У дитини підтвердили затримку розвитку, надалі з ним працюватиме психіатр. Загалом, ми супроводжували цю сім’ю упродовж року: допомагали в комунікації з лікарями, консультували щодо оформлення догляду за бабусею. Також Анастасія з Павликом відвідували заходи центру “Джерело” та неодноразово отримували гуманітарну допомогу: одяг, засоби гігієни, підгузки”, – розповідає Валентина Орос.
Анастасія мріє, щоб син відвідував спеціалізований дитсадок, адже у сина харчова алергія і він має потребу у дієтичній їжі. У Львові є лише один заклад, що може забезпечити такі умови.
“Я бачу зміни у сина і вірю, що він зможе говорити. Звертатися по допомогу треба, бо це дає свій результат”, – каже мама.
Після того як Павлику виповниться чотири роки, Анастасія планує продовжувати реабілітаційні заняття сина у Центрі “Джерело”, щоб допомогти Павлику розвиватися далі та відновлювати втрачені можливості.
