“У кожного з нас є поняття власної максимальної ефективності. Це не означає, що ми всі повинні бути на “нулі”. Кожен повинен максимально робити те, що він найкраще може і вміє”, – так вважає психологиня, гештальт-терапевтка, ректорка Українського вільного університету у Мюнхені, що в Німеччині.
Про те, як впоратись з емоціями та тривожністю, як давати собі раду в час війни та чим замість антидепресантів краще заповнювати порожнечу, розпач та ставати мотивованішими, відома львівська психологиня розповіла під час Форуму “Заради дитини і сім’ї”, в якому взяли участь представники обласних військових адміністрацій Львівщини, Волині та Закарпаття, органів місцевого самоврядування, надавачі соціальних послуг і партнери та спільно обмінювались досвідом, обговорювали тенденції розвитку ринку соціальних послуг на національному рівні та шукали рішення для сталого розвитку громад.
Подаємо тезово вислови Лариси Дідковської з її мотиваційного виступу:
Про емоції як нормальну частину життя
- Емоції – це не ворог і не слабкість. Вони виконують важливі функції: сигналізують нам про те, що відбувається, і допомагають регулювати поведінку. Якщо ми радіємо – значить, у нашому житті є щось цінне, якщо боїмося – значить, є небезпека.
- Це нормально, коли настрій у людини часом йде догори, часом мажорний, а часом мінорний. Проблема виникає тоді, коли емоцій стає забагато, бо вони перестають бути безпечними і стають небезпечними. Людина втрачає здатність ними керувати.
- Важливо розуміти: ми не можемо “скасувати” емоцію. Вона виникає автоматично, як і рефлекс відсмикнути руку від гарячої поверхні. Але ми можемо зупинити подальшу дію під її впливом – сказати собі “стоп”, усвідомити свій стан і вийти з конфліктної або небезпечної ситуації.
Про тривожність і панічні реакції
- Багато людей сьогодні схильні самостійно ставити собі діагнози, зокрема говорити про панічні атаки. Насправді у більшості випадків ідеться про природну реакцію організму на загрозу. Так реагує все живе: тварини, птахи, люди. Це вбудований механізм самозбереження. Бо коли замахнутися на пса палкою чи коли курка побачить орла в небі, у них теж будуть панічні атаки.
- У ситуації небезпеки наш організм обирає одну з трьох стратегій: битись, тікати або завмирати (ціпеніти). Для боротьби чи втечі потрібна енергія – адреналін. Якщо ж людина не діє, а страх залишається всередині, гормони стресу накопичуються і проявляються у вигляді панічних станів, тремтіння, безсоння, виснаження.
- Проблема сучасного контексту в тому, що стрес не завершується. Він триває роками, без повноцінної фази відновлення. Саме тому важливо шукати способи розрядки напруги та повернення до балансу.
Про депресію та втрату сенсу
- Депресія часто пов’язана з відчуттям розпачу, порожнечі і безсилля. Людині здається, що вона нічого не контролює, а життя відбувається без її участі. У такому стані емоції накривають, а внутрішня опора зникає.
- Регулярна діяльність, навіть мінімальна, допомагає повернути собі авторство власного життя. Важливо не чекати натхнення, а починати з малого. Дія породжує відчуття сенсу, а сенс – бажання жити далі.
Про дію як спосіб самодопомоги
- Один із найефективніших способів дати собі раду з тривогою і відчаєм – діяти. Це не обов’язково має бути щось героїчне чи масштабне. Побутова робота, фізична активність, ручна праця – усе це допомагає заповнити внутрішню порожнечу.
- Відчуваєте, що “накривають” проблеми – займіть себе чимось. Працетерапію використовували споконвіку, наприклад, люди у концтаборах, психіатричній лікарні виплескували свій відчай і розпач на грядках, в стайнях, цехах, каменоломнях. Працюючи ви заповнюєте порожнечу (добре працює замість антидепресантів), тож клейте коробки, мийте підлогу, варіть їсти. У депресії відчувається втрата контролю життя, а так зробите подвійну вигоду: врятуєте себе і зробите добре діло (помиєте підлогу чи зварите їсти). Зроблена річ стає доказом того, що людина здатна впливати на своє життя.
Працюючи, людина:
- перестає зациклюватися на тривожних думках;
- повертає собі відчуття контролю над життям;
- бачить результат своєї діяльності;
- відновлює віру у власну ефективність.
Про фази проживання війни
- Вже чотири роки всі ми переживаємо стрес. За цей час суспільство пройшло кілька психологічних фаз. Спочатку – гострий страх і шок, зруйноване відчуття безпеки. Далі – фаза мобілізації, коли люди масово допомагали, волонтерили, діяли на межі можливостей.
- Після тривалої мобілізації закономірно настає фаза демобілізації – виснаження, апатія, відсутність бажань. Це не ознака слабкості, а природна реакція психіки. Щоб повернутися до здорового стану, важливо побувати на обох полюсах, прийняти цей етап і не вимагати від себе постійного героїзму.
Про межі, контроль і відповідальність
- Людина живе у трьох світах: світі речей, де вона може керувати об’єктами (“я поклала сюди ручку і вона тут лежатиме”); світі себе, де вона приймає рішення за власне тіло і дії (“я хочу встати з дивана”); і світі інших людей, який не піддається повному контролю (“я хочу, щоб людина встала з дивана”, але не факт, що вона це зробить). Усвідомлення цього допомагає зменшити тривогу і нереалістичні очікування.
- Є відома молитва про душевний спокій, в якій йдеться таке: “Господи, дай мені сили зробити те, що від мене залежить (перший і другий світи), прийняти те, що не залежить (третій світ) і розум відрізнити перше від другого”. У психотерапевтів є своя версія цієї молитви: “Господи, дай мені кави (те, що від мене залежить), келих вина (прийняти те, що від мене не залежить) і добрих психотерапевтів (відрізнити перше від другого)”.
Про ефективність і турботу про себе
- У кожного з нас є поняття власної максимальної ефективності.Це не означає, що ми всі повинні бути на нулі. І бути корисним не означає працювати до повного виснаження. Навпаки, збереження себе – це внесок у майбутнє, у збереження нації, культури й ідентичності.
- Головне завдання сьогодні – жити, діяти в межах своїх можливостей і підтримувати внутрішню стійкість. Маленькі кроки, усвідомлені дії і прийняття власних меж допомагають пройти цей складний час.
- Душевний спокій приходить тоді, коли людина чітко розуміє, що від неї залежить, а що ні. Важливо навчитися не витрачати енергію на те, на що ми не можемо вплинути, зокрема на безкінечне споживання новин, які лише підсилюють тривожність. Простіше кажучи: не варто дивитись до безкінечності новини у телеграмі та інформресурсах. Це псує настрій.
- Тепер майже вся планета, особливо її очільники, не знають, чим вони займаються. Але не маємо іншого часу, в котрій ми живемо. Ми живемо тут і тепер, взаємодіємо з тією реальністю, яка нас оточує. І робимо себе щасливими. Як ми проживемо то життя – залежить суто від нас.
